ВПЛИВ ЦИНКУ НА ЯКІСТЬ СПЕРМОПРОДУКЦІЇ КНУРІВ-ПЛІДНИКІВ ЗА ДІЇ ТЕПЛОВОГО СТРЕСУ

Анотація

У підвищенні репродуктивної здатності кнурів-плідників і свиноматок провідна роль належить цинку, який забезпечує нормальний рівень системи антиоксидантного захисту і процесів їх росту та розвитку. Даний мікроелемент у формі хелатів є більш доступним для організму ніж із неорганічних сполук, що потребує подальших досліджень в напряму нормованої годівлі свиней. Метою дослідження було з’ясувати особливості впливу цинку на якість спермопродукції кнурів-плідників та процеси пероксидації у кнурів-плідників в період теплового стресу. Для досліду було відібрано 15 кнурів-плідників великої білої породи, аналогів за віком, живою масою та якістю спермопродукції, з яких сформовано 3 групи тварин по 5 голів у кожній: І (контрольна) та Д1, Д2 (дослідні). Годівлю кнурів-плідників проводили згідно кормових норм. Раціон тварин І(К) групи залишався без змін, групи Д1 та Д2 були з добавкою цинку на 5 та 10% відповідно вище за норму. Дія теплового стресу у кнурів-плідників погіршує якості спермопродукції – зменшується об’єм еякуляту (Р<0,001), концентрація сперміїв (Р<0,05), кількість живих сперміїв в еякуляті (Р<0,001). Додавання до раціону кнурів-плідників цинку формі хелату на 5% більше норми підвищує об’єм еякуляту: на 45-ту добу на 16,5% (Р<0,001) та 60-ту добу – 21,4% (Р<0,001). Споживання кнурами-плідниками максимальної дози цинку у формі хелату знижує показники якості спермопродукції: концентрацію сперміїв (Р<0,001), кількість сперміїв (Р<0,05), кількість живих сперміїв в еякуляті (Р<0,001) в період дії теплового стресу. Такі зміни відбуваються на фоні прискорення процесів пероксидного окиснення ліпідів у крові кнурів-плідників, особливо у тих, які отримували максимальну дозу, що проявляється у збільшенні концентрації дієнових кон’югатів та ТБК-активних комплексів. Особливістю динаміки активності цинкумісного ензиму – супероксиддисмутази у крові кнурів-плідників в період дії теплового стресу було зниження на 30,2% (Р<0,001) у тварин, які споживали 5% хелату цинку протягом 45-ти діб, а за умови вживання 10% цього мікроелементу її рівень зростав на 21,4% (Р<0,01). Необхідно відзначити, що у тварин, які вживали максимальну дозу (10%) мікроелементу активність даного ензиму вірогідно зростала по закінченню основного та заключного періодів. При цьому рівень СОД у тварин дослідних груп на 60-ту добу основного періоду був вищим на 13,2% (Д1) та на 31,6% (Р<0,001) (Д2) відносно інтактної групи.