ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ЗА ОВОПРОТЕЇНОВИМИ ЛОКУСАМИ В ПРОЦЕСІ СТВОРЕННЯ ДИМОРФНОЇ ПОПУЛЯЦІЇ ГУСЕЙ
Анотація
Роботу проведено в умовах племінного заводу ДППП «Роздольне» Харківської області з розведення гусей великої сірої та рейнської порід. Внаслідок проведення прямих і зворотних схрещувань птиці цих порід виведено гусей диморфної популяції з подвійною аутосексністю – в добовому і статевозрілому віці. Проведено дослідження генетичної структури за поліморфними локусами яєчного білку гусей вихідних батьківських форм, нащадків першого-третього поколінь та створеної диморфної популяції. Після електрофорезу в крохмальному гелі фракційний склад овопротеїнів розподілявся на такі інтенсивно забарвлені зони: овоальбуміну (OV), овомукоїду (OM), трансферину (TF), овомакроглобуліну (OMG). У дослідної птиці локуси OV, TF та OMG виявилися мономорфними – усі особини мали гомозиготний фенотип АА, тому частота алеля *А в кожному з цих локусів дорівнювала 1,000. Значні відмінності між дослідженими групами гусей встановлено за локусом овомукоїду OM, який виявився сильно поліморфним і представленим трьохалельною кодомінантною системою *А, *В, *С. Відмінності, передусім, пов’язані з характером розподілу фенотипів та ступенем співпадання фактичної і теоретично очікуваної їх кількості. У всіх досліджених групах птиці основу популяційного генофонду складали носії переважно алеля OМ*А в гомо- чи гетерозиготному стані. При цьому гетерозиготних особин АВ фактично виявлено менше, а гомозиготних АА – більше, ніж теоретично очікувалося. У локусі, який детермінує поліморфізм овомукоїду, частота більш поширеного алеля *А у гусей досліджених груп знаходилася в межах 0,531-0,750. Слід відмітити, що вірогідних відмінностей за частотою алелей у цьому локусі між гусьми досліджених популяцій не досягнуто. За рівнем гетерозиготності вірогідної різниці між дослідженими групами птиці не встановлено. Найменший показник гетерозиготності визначено у великих сірих гусей (7,19 %), у рейнських дещо більше – 12,19%. У гусей першого покоління рівень гетерозиготності займає проміжне положення (11,56 %) поміж вихідними батьківськими породами. У гусей F2-F3 та диморфної популяції рівень гетерозиготності підвищується до 13,75-15,00 %.
Посилання
2. Marinchuk G. E., 2007. Polimorfnye sistemy laktoproteinov krupnogo rogatogo skota kak gennye markery. Dnepropetrovsk, 260.
3. Katerinnich O. O., Tkachik T. E. and Ruda S. V., 2010. Ocinka genetichnoyi strukturi kurej za polimorfnimi lokusami bilkiv yayec pri gibridizaciyi. Ptahivnictvo. issue 65. рр. 52-57.
4. Podstryeshna I. O., Podstryeshnij O. P. and Katerinich O. O., 2010. Vidtvorennya dvoh riznovidiv kurej pid genetichnim kontrolem. Ptahivnictvo, issue 66, рр. 244-252.
5. Ostapenko V. I., 2011. Genetichna struktura porid i krosiv ptici za polimorfnimi sistemami bilkiv yayec. Visnik agrarnoyi nauki Prichornomor’ya, issue 1 (158), рр. 198-202.
6. Hvostik V. P., 2015. Obgruntuvannya ta praktichna realizaciya metodichnih pidhodiv do stvorennya novih i udoskonalennya isnuyuchih populyacij silskogospodarskoyi ptici : avtoref. dis. … dokt. s.-g. nauk : 06.02.01. s. Chubinske Kiyivskoyi oblasti, 40.
7. Smithies O., 1959. Zone electrophoresis in starch gels and its application to studies serum protein. Advance Protein Chem., issue 14, рр. 65-113.
8. Gahne B., 1966. Studies on the inheritance of electrophoresis forms of transferrins, albumins, pre-albumins and plasma esterases of horses. Genetics, issue 53, no. 4, рр. 681-693.
9. Kutnyuk P. I., Volohovich V. A. and Moiseeva I. G., 1986. Elektroforeticheskij analiz belkov selskohozyajstvennoj pticy: metodicheskie rekomendacii. Harkov, 32.
10. Baker С., Croiser G. and Stratil А., 1970. Identity and nomenclature of some protein polymorphism of chicken eggs and serum. Advan. Genet., issue 5, no. 2. рр. 147-174.
11. Moiseeva I. G., Kutnyuk P. I. and Volohovich V. A. 1985. Geneticheskij analiz izmenchivosti belkov selskohozyajstvennoj pticy: metodicheskie rekomendacii. Harkov, 16.
12. Podstryeshnij O. P., Nalivajko L. I. and Bondarenko Yu. V. Genetichnij polimorfizm v populyaciyah velikih sirih gusej. Ptahivnictvo. 2001. issue 50. рр. 19-26.
13. Smalec E. M., Miszkiewicz J. and Wojcik Е., 2001. The protein polymorphism of different goose strains. Poultry breeding, issue 51, рр. 141-145.
14. Sruoga A., Yanushonis S. and Butkauskas D. 2002. Geneticheskie markery v issledovanii differenciacii porod domashnih gusej. Veterinarija ir zootechnika, issue 20 (42), рр. 101-106.
15. Hvostik V. P. Dinamika genetichnoyi strukturi ptici pri stvorenni novih ta udoskonalenni isnuyuchih populyacij yayechnih kurej : avtoref. dis. … kand. s.-g. nauk : 06.02.01. Harkiv, 2004. 20 s.
ISSN 
ISSN 
