ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ТА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КИШКОВОГО ІЄРСИНІОЗУ В УКРАЇНІ (ОГЛЯД)

О. О. Труба

doi:10.32845/bsnau.vet.2021.3.7

О. О. Труба http://orcid.org/0000-0001-5544-5902

DOI: https://doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.7

Ключові слова: кишковий ієрсиніоз, діагностика, епізоотологія, патологія, Yersinia enterocolitica, контамінація, дрібні домашні тварини, захворюваність

Анотація

Стаття містить аналітичні відомості про сучасний епідеміологічний стан поширення кишкового ієрсиніозу серед тварин і людей як за кордоном, так і в Україні. На підставі аналізу національних і закордонних наукових джерел у статті представлено інформацію щодо поширення ієрсиніозу серед людей і тварин. Охарактеризовано сучасні підходи до ідентифікації патогенних штамів. Проведено огляд інформації і порівняльну характеристику методів виявлення і дослідження Yersinia enterocolitica. Встановлено наявні нині методи диференціації патогенних і непатогенних штамів Y.enterocolitica різних сероварів, які можна умовно поділити на 4 групи: біологічні, генетичні, фенотипічні, імунологічні. Базуючись на отриманих даних і власному дослідженні, можна стверджувати, що найбільш достовірні результати досліджень можна отримати, використовуючи тільки повну комбінацію методів. Під час аналізу показників визначено головні серовари збудника кишкового ієрсиніозу, які є патогенними як для людей, так і для тварин. На основі аналізу літературних джерел в останні роки територію України можна умовно поділити на області, що відповідають трьом рівням ураження: низькому, середньому і високому. Низький рівень захворюваності встановлюють у разі виявлення від 0,01 до 0,11% випадків на 100 тисяч населення, середній рівень - 0,12-0,58% випадків на 100 тисяч населення, високий рівень - 0,59% спалахів і вище на 100 тисяч населення. Хоча Yersinia enterocolitica є загальним ентеропатогеном, який зазвичай спричинює відносно легкий перебіг хвороби, проте він може бути основною причиною небезпечної для життя інфекції, що виникає після гемотрансфузії, спричиняючи сепсис, а також може призводити до тяжких постінфекційних ускладнень, таких як артрит. Унаслідок здійснення власних досліджень установлено, що одним із досить простих, економічно доцільних та інформативних методів діагностики ієрсиніозу у котів є посів на ієрсиніозне поживне середовище, на якому бактеріальна культура росте досить швидко і специфічно. Із використанням літературних джерел проведено вибірку основних комплексів дослідження Yersinia enterocolitica. Проведено економічну оцінку їх застосування. Піднято питання про біологічну безпеку людини і дрібних домашніх тварин щодо поширення збудника кишкового ієрсиніозу.

Посилання

1. Aleksich, S. A., Shtajgerval’t, Dzh., Bokemul, G., Hantli-Karter, D., Brenner D. (1987). Yersinia rohdei spr. izolirovan ot fekalij cheloveka i sobak i poverhnostnyh vod [Yersinia rohdei sp. isolated from human and dog faeces and surface water], Moskva: Zhurnal bakteriol. 37 : 327-332 (in Russian).
2. Babkin, A.F., Ivanovska, L.B. (2005). Metodychni rekomendatsii z iiersyniozu tvaryn (diahnostyka, dyferentsiina diahnostyka nespetsyfichnykh reaktsii z brutseloznymy diahnostykumamy [Methodical recommendations on animal yersiniosis (diagnosis, differential diagnosis of nonspecific reactions with brucellosis diagnostics], Sumy: metod. Rek. 26 s. (in Ukrainian).
3. Md. Latiful Bari, M. Anwar Hossain, Kenji Isshiki and Dike Ukuku (2011). Behavior of Yersinia enterocolitica in Foods [Behavior of Yersinia enterocolitica in Foods]. Journal of Pathogens. P.13. Спосіб доступу: https://doi.org/10.4061/2011/420732
4. Berkove, Kh. A. H. (2019). Shtaihervalt Revoliutsiia v diahnostytsi- metodom (Maldi-Tof) materialy KhVmizhnarodnoi konferentsii [ Yersinia aldovae (formerly Yersinia enterocolitica - like group X2): a new type of enterobacteria isolated from aquatic ecosystems]. Ptakhivnytstvo-2019, 16-20 veresnia, 2019 roku, Truskavets , s.16 (in Ukrainian).
5. Dotsenko, V.O. (2006). Metodychni rekomendatsii po laboratornii diahnostytsi iiersynioznoi infektsii svynei [Methodical recommendations for laboratory diagnosis of Yersinia infection in pigs], metod. rek. Luhansk, 31 s. (in Ukrainian).
6. Holovachova N. O. (2008). Rol YERSINIA ENTEROCOLITICA v shlunkovo-kyshkovii ta respiratornii patolohii svynei [The role of Yersinia enterocolitica in gastrointestinal and respiratory pathology of pigs], [Rukopys]: avtoref. dys.kand. vet. Nauk, Kharkiv, 20 s. (in Ukrainian).
7. Holovchak, H.S. (2000). Epydemyolohycheskaia kharakterystyka yersynyozov v uslovyiakh urbanyzyrovannыkh terrytoryi y usovershenstvovanye systemы эpydemyolohycheskoho nadzora [Epidemiological characteristics of yersiniosis in urbanized areas and improvement of the epidemiological surveillance system], [Rukopys] : dys. kand. med. Nauk. Kiev, s. 10-29 (in Ukrainian).
8. Hyiul, А., Khantly-Karter, H., Brenner D. D. (1984). Yersinia aldovae (formerly Yersinia enterocolitica – like group X2): a new type of enterobacteria isolated from aquatic ecosystems. Int. J. Syst. Bakteryol, 34, 166-172.
9. RosaCapita, CarlosAlonso-CallejaMiguelPrietoMarı́a del, CaminoGarcı́a-Fernández BenitoMoreno (2002). Incidence and pathogenicity of Yersinia spp. isolates from poultry in Spain. International Journal of Food microbiology,19, 4, 23, 295–301.
10. Ivanovska, L. B. (2007). Epizootolohichnyi monitorynh ta rozrobka serolohichnoi diahnostyky iiersyniozu tvaryn [Epizootological monitoring and development of serological diagnosis of animal yersiniosis, [Rukopys] : avtoref.dys.kand. vet. nauk : 16.00.08. Kharkiv,. – 26 s. [in Ukrainian].
11. Kavruk, L.S., Shumilov, K.V., Mel’nichenko, L.P. (2005). Metodicheskie ukazanija po laboratornoj diagnostike iersinioza zhivotnyh i obnaruzheniju vozbuditelja bolezni v mjasnom syr’e, moloke i rastitel’nyh kormah [Guidelines for laboratory diagnosis of animal yersiniosis and detection of the causative agent of the disease in raw meat, milk and plant feed]; Moskva, VUNMC 14 s. (in Russian).
12. Lenchenko, E. M. (2006). Laboratornaja diagnostika vozbuditelej iersinioza: nauchnoe izdanie [Laboratory diagnostics of pathogens of yersiniosis]; Veterinarnaja patologija. Zhurnal Praktik, 5, 4-7 (in Russian).
13. Monitoring and identification of human enteropathogenic Yersinia spp; Scientific Opinion of the Panel on Biological (2007). The EFSA Journal, 1.
14. Nielsen, B., Heisel, C., Wingstrand, A. (2010). Time of development of serological reaction to Yersinia enterocolitica O: 3 in experimentally infected pigs Veterinarian. Microbiol.
15. Rosner, B.M., Stark, K., Werber, D. Epidemiology of reported Yersinia enterocolitica infections in Germany 2001-2008. BMC Public Health, 10, 337.
16. Shevchenko, A.A., Chernyh, O.Ju., Shevchenko, L.V. et al. (2013). Diagnostika iersiniozov zhivotnyh [Diagnosis of animal yersiniosis]; uchebnoe posobie dlja studentov vysshih uchebnyh zavedenij fakul’teta veterinarnoj mediciny po napravleniju podgotovki «Veterinarija». Kub GAU, 27 s. (in Russian).
17. Smirnov, I.V. (2004). Vozbuditel’ iersinioza i blizkie k nemu mikroorganizmy [The causative agent of yersiniosis and related microorganisms]. Klin mikrobiologija i antimikrobnaja, himioterapija, Toms’k, 6, 1, 10–21 (in Russian).
18. Sidorchuk, A.A. (2007). Infekcionnye bolezni zhivotnyh [Animal infectious diseases]. Uchebniki. i ucheb. posobie, Moskva, Kolos, 16 s. (in Russian).
19. Thibodeau, V., Frost, E.H., Quessy S. (2001). Development of ELISA procedure for detection of porcine carriers of pathogenic Yersinia enterocolitica Veterinarian. Microbiol., 2001.
20. Ceneva, G.Ja. (2001). Biologicheskie svojstva iersinij i laboratornaja diagnostika psevdotuberkuleza i iersinioza [Biological properties of Yersinia and laboratory diagnostics of pseudotuberculosis and Yersiniosis]; posobie dlja vrachej. SPb., р. 60 (in Russian).
21. Ushakov, A.V. (2013). Epizotychna ta epidemiolohichna kharakterystyka iiersynioziv [Episodic and epidemiological characteristics of yersiniosis], zhurnal veterynarna medytsyna Ukrainy. 11, 213 (in Ukrainian).
22. Vasil’ev, D.A., Zolotuhin, S.N., Pomerancev, D.A. (2003). Biologicheskie svojstva fagov Yersinia Enterocolitica [Biological properties of Yersinia Enterocolitica phages]. Veterinarija. 1, 25-28 (in Russian).
23. Yarchuk, B.Ia, Korniienko, L. (2001). Evoliutsiia infektsiinykh khvorob. Evoliutsiini mekhanizmy «samozberezhennia» u bakterii [Evolution of infectious diseases. Evolutionary mechanisms of «self-preservation» in bacteria]. Veterynarna medytsyna Ukrainy,1,18-21 (in Ukrainian).
24. Rahman, A. (2011). Yersinia enterocolitica: Epidemiological Studies and Outbreaks. Journal of Pathogens, 11. URL: http:// www.hindawi.com/journals/jpath/2011/239391/.
25. Stengel, G. (2010). Zur Diagnostik und Vorkommen von, Yersinia enterocolitica in Wasser, Zoonoses and public health. URL: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1439-0450.1986.tb00009.x/abstract
26. Gine, F., Carniel, E., Leclerc, A. (2011). Transfusion-Transmitted Yersinia enterocolitica Sepsis, ezine, 53, 6, 583-591. URL: https://doi.org/10.1093/cid/cir452