РОЗРОБКА ТЕРАПЕВТИЧНОГО ПРОТОКОЛУ ЗА ЛІКУВАННЯ ДРІБНИХ ДОМАШНІХ ТВАРИН, ХВОРИХ НА КИШКОВИЙ ІЄРСИНІОЗ
Анотація
Метою досліджень було на підставі вивчення клінічних особливостей прояву кишкового ієрсиніозу розробити науковообґрунтований протокол лікування собак і котів за гострого перебігу кишкового ієрсиніозу та визначити його терапевтичну ефективність . В роботі представлені матеріали щодо огляду наукових джерел стосовно терапевтичних підходів за лікування тварин хворих накишковий ієрсиніоз, який є підґрунтям для створення власного терапевтичного протоколу за лікування хворих собак і котів. Означені основні напрямки терапії та реабілітації в залежності від перебігу хвороби та можливих ускладнень хвороботворного процесу. Показана терапевтична ефективність, запропонованих на підставі вивчення патогенезу хвороби, сучасної чутливості збудника до антибіотиків, протоколу лікування та реабілітації собак і котів, уражених Yersinia enterocolitica. Так при застосуванні терапевтичного протоколу у хворих собак відзначали зменшення клінічних ознак, притаманних захворюванню у першій групі на 4,6 добу, а в другій групі на 5,3. Середня тривалість лікування, при цьому становила 12 днів( до припинення виділення збудника). А загальний відсоток одужання собак становив 85,7. Ефективність запропонованого протоколу лікування була перевірена на 32 тваринах, з підтвердженим діагнозом «кишковий ієрсиніоз». Тварини були умовно розподілені на дві групи дослідну та контрольну. Для лікування тварин першої групи користувались запропонованим протоколом, а тваринам з другої групи призначали лікування за загальноприйнятим емпіричним протоколом, який використовується за ШКТ інфекцій. Оцінку терапевтичної ефективності визначали за зникненням клінічних ознак, притаманних даній хворобі, та завдяки перевірці виділення збудника в навколишнє середовище. Лікувальна схема за гострого перебігу кишкового ієрсиніозу котів показала не значно менший відсоток одужання (78%) ніж у собак. Проте повне зникнення клінічних ознак у котів в першій групі встановлювалось на 5 добу лікування, а в другій групі на 7добу, що свідчить про повільнішу відповідь на терапію. Та все ж узагальнюючи отримані дані можна зробити висновок, що ефективність запропонованих терапевтичних схем є досить високою. Впроваджені протоколи лікування здатні забезпечити зниження рівня елімінації збудника з організму хворих та недопустити інфікування господарів тварин.
Посилання
2. Horalskyi L.P., Khomich V.T., Kononskyi O.I.(2011)Osnovy histolohichnoi tekhniky i morfofunktsionalnykh doslidzhen u normi i pry patolohii. Navchalnyi posibnyk. Vydannia druhe. Zhytomyr: «Polissia», 2011.- 288s. [in Ukrainian].
3. Dubynska H.M., Riabokon E.V. (2009) Klinichna kharakterystyka heneralizovanoi formy kyshkovoho iiersyniozu.Pato lohiia.2009.T.6.№1.S.105-106. [in Ukrainian].
4. Leonchyk Ya.V.(2007) Osnovni aspekty efektyvnosti zastosuvannia antybiotykiv. [Modern veterinary medicine]. 2007. №3.42-46. [in Ukrainian].
5. Luchshev V.Y., Andriivska S.H., Mykhailova L.M.(1997) Likuvannia khvorykh iiersyniozamy preparatymy ftorkhinolonovoho riadu.[Epidemiology and infectious diseases].1997r. №3.41─44. [in Ukrainian].
6. Orekhova H.A. (2015) Kyshkovyi iiersynioz tvaryn (aktualnist, epizootolohiia, diahnostyka). Veterynarna medytsyna [Veterinary medicine]: Mizhvid. temat. nauk. zb. Kh.,NNTs «IEKVM». 2015. V.101. S.125-129. [in Ukrainian.]
7. Petrenko Y.D. (2004) Kliniko-epizootolohichni ta patoloho-anatomichni pokazannia dlia provedennia serolohichnoi ta bakteriolohichnoi diahnostyky na iiersynioz ta kampilobakterioz tvaryn. [Veterinary medicine] : mizhvid. temat. nauk. zbirnyk. 2004. № 84: 565–567. [in Ukrainian].
8. Polishchuk N.M. (2008) Epidemiolohichni ta epizootolohichni aspekty iiersynioziv. Annals of Michnicov institute. №4:5-8. http:// www.imiamn.org/journal.htm [in Ukrainian].
9. Skybitskyi V.H. & Kozlovska H.V. (2012) Zbudnyk kyshkovoho iiersyniozu - Yersinia enterocolitica ta poviazani z nym problemy. [Humanitarian and resource problems of national security of Ukraine]. K., 2012. Kn.2.19-31. [in Ukrainian].
10. Ushkalov A.V. (2013) Epizotolohichna ta epidemiolohichna kharakterystyka iiersynioziv. [Veterinary medicine of Ukraine]. 2013. №11(213). S.15-18; №12(214).11-14. [n Ukrainian].
11. Benyacoub J, et al., (2003)Thierry von der Weid, Supplementation of Food with Enterococcus faecium (SF68) Stimulates Immune Functions in Young Dogs, The Journal of Nutrition, Volume 133, Issue 4, April 2003, Pages 1158–1162, DOI:10.1093/jn/133.4.1158.
12. Bybee S.N., Scorza A.V., Lappin M.R. (2011) Effect of the probiotic Enterococcus faecium SF68 on presence of diarrhea in cats and dogs housed in an animal shelter. J. Vet Intern Med. 2011;25(4):856-860. DOI:10.1111/j.1939-1676.2011.0738.x
13. Byun J.W. et al. (2011)Hepatic Yersiniosis caused by Yersinia enterocolitica 4:03 in an adult dog . J. Vet. Diagn. Invest., 2011. V.23 (2): 376-378.
14. Capilla S, Goñi P., Rubio M.C., et al (2003). Epidemiological study of resistance to nalidixic acid and other antibiotics in clinical Yersinia enterocolitica O:3 isolates. J. Clin . Microbiol., 2003; 41:4876. PMID 14532248.
15. Capilla S, Ruiz J, Goñi P, et al.( 2004) Characterization of the molecular mechanisms of quinolone resistance in Yersinia enterocolitica O:3 clinicalisolates. J. Antimicrob Chemother. 2004; 53:1068. PMID 15117921.
16. Cully J.F. (2010) The disease limits populations: plague and black-tailed prairie dogs.Vector Borne Zoonotic Dis. 10 : 7–15.
17. Catanzaro A. et al. (2015) Medical Abdominal Visceral Pain in Dogs. American Journal of Animal and Veterinary Sciences, 2015, 10 (2): 67.76 DOI: 10.3844/ajavsp.2015.67.76.
18. Davis H, Jensen T, Johnson A, et al. (2013) AAHA/AAFP fluid therapy guidelines for dogs and cats. J. Am. Anim. Hosp. Assoc. 2013;49(3):149-159. DOI:10.5326/JAAHA-MS-5868
19. Falcao, J.P., Falcao, D.P., Pitondo-Silva, A., et al. (2006). Molecular typing and virulence markers of Y. enterocolitica syrains from human, animal and food origins isolated between 1968 and 2000 in Brazil, J. Med. Microbiol. 55, 1539-1548.
20. Fois, F., Piras, F., Torpdahl, M., et al. (2018). Prevalence, bioserotyping and antibiotic resistance of pathogenic Yersinia enterocolitica detected in pigs at slaughter in Sardinia. Int. J. Food Microbiol. Oct 20;283:1-6. DOI: 10.1016/j.ijfoodmicro.2018.06.010. Epub 2018 Jun 13. PMID: 29929063.
21. Fredriksson-Ahomaa, M., Hallanvuo, S., Korte, T. et al. (2001). Correspondence of genotypes of sporadic Yersinia enterocolitica 4/O:3 strains from human and porcine origin. Epidemiol. Infect. v.127 (1). 37-47.
22. Fredriksson-Ahomaa M., Cernela N., Hächler H., Stephan R.(2012) Yersinia enterocolitica strains associated with human infections in Switzerland 2001-2010. Eur J. Clin. Microbiol. Infect. Dis. 2012; 31(7):1543-1550. DOI:10.1007/s10096-011-1476-7.
23. Greene, C., F. (2006). Yersiniosis in infections diseases of the dog and cat. W.B. Sunders Company, London, st. Louis M.0., 3 rd, p.361-362.
24. Grimes M., Lidbury J.(2020) Antibiotics in canine GI disease: when to use and when to ditch 2020, dvm360 March 2020, Volume 51, Issue 3 URL: shorturl.at/lpyOQ.
25. Hoogkamp-Korstanje J.A. (1987) Antibiotics in Yersinia enterocolitica infections. J.Antimicrob.Chemother.1987 Jul;20(1):123-131. DOI.10.1093/jac/20.1.123. PMID: 3497913.
26. Kot B., Piechota M., Jakubiak K.(2018) Virulence genes and antibiotic resistance of Yersinia enterocolitica strains isolated from children Department of Microbiology, Institute of Biology, Siedlce University of Natural Sciences and Humanities, 12 Bolesława Prusa Str., 08-110 Siedlce, Poland, http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.1064835.
27. Macy D. Plague. (2006) In Greene CE, ed. Infectious Diseases of the Dog and Cat. Saint Louis, MO: Saunders Elsevier; 2006:439-445.
28. Mazzaferro E. Update on Canine Parvoviral Enteritis.(2020) Vet Clin North Am Small Anim Pract. 2020;50(6):1307-1325. DOI:10.1016/j.cvsm.2020.07.008.
29. Mazzaferro E., Powell L.L.( 2013) Fluid therapy for the emergent small animal patient: crystalloids, colloids, and albumin products. Vet. Clin. North Am. Small Anim. Pract. 2013 Jul;43(4):721-734. DOI: 10.1016/j.cvsm.2013.03.003. Epub 2013 Apr 24. PMID: 23747257.
30. Mona Z., Amr M Hilal Abdou (2023) Prevalence and Molecular Characterization of Yersinia species Isolated from Dogs and Cats, Published 1 January 2023, DOI:10.21608/ejvs.2022.158028.1389 , ID: 253101565
31. Murphy, B.P., Drummond, N., Ringwood, T. et al. (2010). First report: Yersinia enterocolitica recovered from canine tonsils. Vet. Microbiol.146(3-4): 336-зз9. DOI: 10.1016/j.vetmic.2010.05.033. Epub 2010 Jun 1. PMID: 20646877.
32. Mylonakis M. E., Kalli, I., & Rallis, T. S. (2016). Canine parvoviral enteritis: an update on the clinical diagnosis, treatment, and prevention. Veterinary medicine (Auckland, N.Z.), 7: 91–100. DOI: 10.2147/VMRR.S80971.
33. Neagant, S.D. (2008). New selective agar medium for isolation of virulent Y. enterocolitica. J. Microbiol. Methods. 72. 185-190.
34. Ortega M. (2011, Cruz I. Evaluation of a constant rate infusion of lidocaine for balanced anesthesia in dogs undergoing surgery. Can. Vet. J. 2011;52(8):856-860.
35. Ossiprandi M., Cattabiani, F., Freschi, E., & Bottarelli, E. (1997). Minimum inhibitory concentrations of 15 antibiotics against Yersinia enterocolitica. III. Strains isolated from dogs. Obiettivi Documenti Veterinari, v.18. №1:51-54.
36. Ross L., (2011) Acute Kidney Injury in Dogs and Cats, Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice, Volume 41, Issue 1, 2011, Pages 1-14, ISSN 0195-5616, https://doi.org/10.1016/j.cvsm.2010.09.003
37. Rouffaer LO, Strubbe D, Teyssier A, Salleh Hudin N, Van den Abeele AM, Cox I, Haesendonck R, Delmée M, Haesebrouck F, Pasmans F, Lens L, Martel A. (2017) Effects of urbanization on host-pathogen interactions, using Yersinia in house sparrows as a model. PloS One. 2017 Dec 27;12(12):e0189509. DOI: 10.1371/journal.pone.0189509. PMID: 29281672; PMCID: PMC5744950.
38. Schaake J, Kronshage M, Uliczka F, Rohde M, Knuuti T, Strauch E, Fruth A, Wos-Oxley M, Dersch P.(2013) Human and animal isolates of Yersinia enterocolitica show significant serotype-specific colonization and host-specific immune defense properties. Infect Immun. 2013 Nov;81(11):4013-25. DOI: 10.1128/IAI.00572-13. Epub 2013 Aug 19. PMID: 23959720; PMCID: PMC3811832.
39. Stamm, I., Hailer, M., Depner, B., Kopp, P.A.& Rau,J.(2013). Y. enterocolitica in Diagnostic Fecal Samples from European Dogs and Cats: Identification by Fourier Transform Infrared Spectroscopy and Matrix-Assisted Laser Desorption Ionization– Time of Flight Mass Spectrometry. J. Clin. Microbiol.Vfr.51(3): 887-893. DOI: 10.1128/JCM.02506-12.
40. Sullivan L.A., Lenberg J.P.,Boscan P., Hackett T.B., Twedt D.C.(2018) Assessing the Efficacy of Maropitant Versus Ondansetron in the Treatment of Dogs with Parvoviral Enteritis. J. Am. Anim. Hosp. Assoc. 2018;54(6):338-343. DOI:10.5326/JAAHA-MS-6650.
41. Takizawa T., Hashimoto K., Minami T., Yamashita S., Owen K. (1999)The comparative arthropathy of fluoroquinolones in dogs. Hum Exp Toxicol. 1999;18(6):392-399. DOI:10.1191/096032799678840237.
42. Will K., Nolte I., Zentek J. (2005)Early enteral nutrition in young dogs suffering from haemorrhagic gastroenteritis. J. Vet. Med. A Physiol Pathol Clin Med. 2005;52(7):371-376. DOI:10.1111/j.1439-0442.2005.00745.x.
43. Yalcin E., Keser G. (2017) Comparative efficacy of metoclopramide, ondansetron and maropitant in preventing parvoviral enteritis-induced emesis in dogs. J. Vet. Pharmacol. Ther. 2017 Dec; 40(6): 599–603. DOI: 10.1111/jvp.12396 PMCID: PMC7166845 PMID: 28198032.